Про кар’єрний шлях дизайнера

Якщо ви починали разом зі мною років п’ятнадцять тому, можливо, були в захваті від буму технології й того, які можливості вони відкривали перед людством. І, вірогідно, так само як і я, хотіли долучитися до цього процесу створення світу майбутнього — цифрового світу.Або ж ви більш творча людина й не акцентувалися саме на розв’язанні проблем користувачів, розвитку технологічного бізнесу, а просто любите саме ремесло: кольори, сітки, графіку, шрифти тощо. Психологія пропонує нам інше та дуже цікаве пояснення — невротичне. Якісними дизайнерами часто стають тривожні люди, які хочуть займатися дизайном через глибинну потребу контролю. Дизайнери втішаються процесом створення продуктів та контролем над результатом, наведенням ладу там, де вони бачать безлад. Не знаю як вам, а мені це трохи властиво. А всі супер-пупер дизайнери, яких я знаю — невротики кожною клітиною свого тіла 😁 Так чи інакше, ми всі закохані в дизайн, але заходимо в нього з різних дверей. І от ви працюєте роками, шліфуєте навички, стаєте сініором, а згодом лідом. Ви поступово прогресуєте в кар’єрі, дивуєтеся чому інші дизайнери марнують дні на ті завдання, що у вас забирають максимум пару годин, стаєте ментором, менеджером невеликої команди врешті-решт. Аж раптом усвідомлюєте, що дизайну у вашій роботі стає дедалі менше. Пройшло приблизно 12 років моєї кар’єри і все це сталося зі мною. У когось це стається набагато раніше, у когось пізніше, але в певний момент наш кар’єрний шлях робить круту петлю й ми починаємо йти в зовсім іншому напрямку. Ми дедалі менше займаємося дизайном. Натомість ми проводимо нескінчену кількість годин у розмовах, у створенні документації, у формалізації процесів, співбесідах, розв’язанні конфліктів та битвах за ресурси. Чому так відбувається? Я бачу для цього пару причин:

1. Ми обираємо шлях до управління та менеджерських посад, бо думаємо, що так ми будемо більше заробляти та швидше просуватися вгору кар’єрною драбиною. Якщо амбіції та прагнення зростання все ще в наявності, то перед нами просто немає іншої опції, аніж узяти на себе більшу відповідальність і стати керівником.
2. Хтось розуміє, що вичерпав себе як робітник за найманням і починає свою справу. Це відома історія й так у світу з’явилися Spotify, AirBnb та інші продукту засновані дизайнерами.
3. Бажання спробувати щось нове, водночас не йдучи на ридальні зміни та втрачаючи попередні досягнення.
4. Розвиток того самого неврозу — неусвідомлене бажання мати ще більший контроль над процесом та результатом.

На тлі цих рефлексій неодмінно постає порівняння з іншими професіями. Чи так само відбувається в кар’єрі інженера, лікаря, кухаря, музиканта, письменника?.. І ми бачимо, що заснування бізнесу для інженера це швидше рідкість, лікар не обов’язково стає менеджером лікарні, музикант не керує оркестром, а письменники не відкривають видавництв. Усі вони майже завжди намагаються стати провідними, вузькоспеціалізованими, незамінними фахівцями у своїй галузі. Тоді, що не так із дизайнерами? Напевно, так влаштована наша галузь і саме так у ній склалися правила гри. Тоді треба поставити питання інакше: чи влаштовує це дизайнерів? І якщо мене особисто захоплює управлінська робота, то як бути з тими, хто не хоче переходити до розряду менеджерів? Хто хоче займатися дизайном, йти за тими мотивами, що привели їх до цієї діяльності? Чи можуть бути інакші правила? Можуть. У них зацікавлені самі дизайнери, але також і бізнес. Бо коли дизайнери згасають і переходять до «управління», компанії втрачають цінних робітників (ефективній управлінській діяльності ще треба навчитися й набратися досвіду). Останнім часом бачу, як дедалі більше з’являється Principle дизайнерів у різних компаніях, а також дизайн-консультантів (а ще пару разів бачив таке собі неофіційне «звання» — дизайн-інфлюенсера в компанії такій-то). Розібравшись у тому, що вони роблять та в чому їхня відмінність від лідів та сініорів, я побачив, що суть зводиться до вже відомої нам моделі T-shaped. Коли до навичок дизайн крафту, додається глибинне знання ще з кількох сфер діяльності, але немає управлінського фактора. Тоді дизайнер дістає ще більше довіри керівництва, ще більше «місця за столом» та унаслідок має вагомий вплив на саму організацію, її бізнес-цілі та робочі процеси. Так, поки що немає чіткого різноманіття тих самих тайтлів для таких дизайнерів, що переросли рівень сініора, але їхні прибутки значно вищі, а за рівнем впливу їх можна порівняти з головою дизайн-відділу, дизайн-директором, або навіть Chief design oficer. Це лише питання часу, коли T-shaped отримає своє формальне зображення у званнях за підписання контрактів.

P.S. Друзі, я також ділюся корисним контентом у своєму Substack, де ви можете оформити підписку з отриманням доступу до навчальних матеріалів та менторських консультацій за запитом. Ви також можете підтримати «Ейдос» через buymeacoffee, або поширенням цієї статті. Дякую! 🤗